Не будемо вигадувати нових прологів, а почнемо, як і минулоріч: березень 2020-го, 2021-го, 2022-го, 2023-го… Чотири роки поспіль день заснування Благодійної організації «Комітет медичної допомоги в Закарпатті» видається не надто святковим, тому що спочатку мали карантин, а тепер війну. Вже вчетверте березень ставить перед нами нові задачі і відтерміновує святкування. Але є одне АЛЕ – так, ми не святкуємо, натомість відзначаємо і фіксуємо новий досвід, нові можливості, нові здобутки, нові контакти і відкриття себе як досить витривалого організму.

Календар нашого життя трохи збився – тепер усе починається кінцем лютого, про перший такий рік ми нещодавно звітували. Там було про роботу, а в день народження все ж хочеться більше говорити про життя. Понад два десятки років організацію знають як Комітет медичної допомоги в Закарпатті, але військовий рік чи не вперше зумовив потребу у перейменуванні, бо ми вже не лише про медицину і дуже ширше за Закарпаття. Не відмовившись від жодного довоєнного напрямку роботи, команда розширилася і почала займатися логістикою, енергетикою, будівництвом, ремонтами, транспортом… Перехідним етапом, мабуть, можна вважати «швидкі» для українських лікарень і позашляховики для наших захисників, а новим «чотириколесним досвідом» – екскаватор, який Комітет придбав для відбудови деокупованої Чернігівщини. Ще до початку ажіотажу щодо блекауту генератори від БО «КМДЗ» їхали до звільненої Київщини, а далі додалася практично вся карта України, яку в ті часи на нічних супутникових знімках було не розгледіти. Тоді, як ніколи раніше, хотілося світла, і понад 400 генераторів – це, у тому числі, про нього.

За цей рік нас стало більше. «Вантажівка з гумвантажем пройшла кордон», – це повідомлення ледь не щоденно отримують волонтери нашого гуманітарного батальйону. Кількість таких гумвантажів наближається до трьох сотень, а запитів про допомогу, на які відреагував Комітет за рік, – до тисячі. Ще один «фронт» – він про дах над головою. Вже традиційно замість шукати його для себе, ми надали його близько сотні переселенців. Про ужгородський шелтер, яким опікуються наші волонтери, ви, мабуть, вже знаєте, а ще маємо аналогічні проєкти на Тячівщині та Хустщині. Ці об’єкти – це теж важлива деталь нашої річниці.

23-й рік діяльності організації став, мабуть, найбільш насиченим комунікацією в усіх її проявах. Цілодобові запити, дзвінки, листи, візити – частина роботи БО «КМДЗ» в умовах війни. З одного боку, це тримає у тонусі, з іншого, – живеш з усвідомленням, що тисячі людей по всій країні впевнені, що ТИ ЗДАТЕН ЦЕ ЗРОБИТИ. Отже, як би ми не називалися і як би нас не називали (а ми вже навіть колекціонуємо ці інтерпретації), Комітет медичної допомоги в Закарпатті перегорнув сторінку свого плідного 23-го року і в доволі інтенсивному темпі крокує у 24-й. У нас для себе лише одне побажання, щоб цей рік став переможним і ми отримали зовсім інший березень!

Дякуємо усім, хто поруч! Зараз це особливо цінне єднання!