Говорячи «Вільшани» ми розуміємо під цим словом не населений пункт, а Вільшанський дитячий будинок-інтернат. З 1950 року він призначений для дітей, підлітків та молоді віком від 4 до 35 років з інвалідністю (фізичною та психічною).
На початку нашої роботи - це був заклад закритого типу, він розташовувався в ізольованому місці, а його характер не передбачав контактів з іншими партнерськими організаціями. Все це робило життя та проблеми підопічних їх власними, закривало їх від широкої громади: від людей які могли і хотіли підтримати дітей, покращити рівень їх життя, дозволити відчути себе частиною суспільства.
Ще в кінці 90-их, коли впала залізна завіса і Україною стали цікавитись різні міжнародні організації, на Закарпатті свою діяльність розпочали французькі спеціалісти із організації «Комітет медичної допомоги» (Comité d'Aidé Médicale). Вони прийшли у Вільшанський дитячий будинок-інтернат для надання підтримки: фахової, фінансової та медичної. Згодом цей інтернат один із перших в Україні із закритої установи перетворився у відкриту, а на його воротах з’явився напис «Ласкаво просимо до наших дітей». Cпільно з українськими представниками у Вільшанському дитячому будинку-інтернаті робота була направлена на покращення умов перебування в ньому дітей. До 2000 року тут були створені нові санітарні приміщення, проведена гаряча вода, виконані ремонтні роботи. У ці ж роки змінилося ставлення персоналу до дітей. Це дало змогу передбачити новий етап програми і почати впроваджувати інший етап розвитку закладу, а саме впровадження безпосередньої роботи з підопічними.
Після створення нашої місцевої організації БО «Комітет Медичної Допомоги в Закарпатті» в 2000 році, ми разом з залучиними з Франції фахівцями створили низку нових відділень: трудової терапії, медико-виховне, підготовчо-соціальне відділення. Завдяки потужній міжнародній співпраці, підтримці Закарпатського обласного управління соціального захисту населення, а також дирекції Вільшанського дитбудинку цей заклад нарешті став відкритим. Вперше було налагоджено довгострокові зв'язки з іншими українськими, у тому числі й освітніми закладами. Серед них Мукачівський гуманітарний коледж та Ужгородський національний університет. Зняття статусу закритої установи стало одним з найважливіших здобутків. Воно дозволило досягти ще більш амбіційної мети – встановити діалог між дітьми та персоналом.
Завдяки 10-ти річній роботі в інтернаті, 25 підопічних закладу зробили неймовірний розвиток, але по системі яка функціонувала в той час підопічних треба було після повноліття переводити в психо-неврологічні диспансери. Але враховуючи наповненість диспансерів, влада вирішила продовжити строк перебування повнолітніх підопічних і створювати на базі закладу молодіжні відділення. Саме тоді наша організація і почала працювати над деінституалізацією молодих людей і почала працювати над проектом «Парасолька» - створення повноцінного житла для «випускників» Вільшанського дитячого будинку-інтернату, яке в 2008 році почало працювати як молодіжне відділення інтернату, а з 2017 року як окремий центр у місті Тячів.
Комітет наразі продовжує працювати у Вільшанах. Завдяки тісній співпраці із директором закладу Богданом Кикиною та налагодженій роботі із Департаментом соціального захисту населення в Закарпатській області, ми працюємо в напрямку оновлення структури персоналу, підвищення кваліфікаційного рівня персоналу та проведення ремонтних робіт.
Під-проекти:
Робота з персоналом закладу, а саме з педагогічним персоналом, трудовими інструкторами та персоналом по догляду та реабілітації
Створення концепції для роботи педагогічного персоналу з дітьми віком від 8 -15 років
Створення концепції для роботи персоналу по роботі з підопічними після 18 років
Створення концепції для роботи персоналу по по догляду за підопічними з важкими порушеннями
Проведення ремонтних робіт та перепланування і облаштування