30 січня минув рік, як в Україні стартувала гуманітарна місія «Фудтрак: Їжа без кордонів». Ініційовану ГО «Іскра Добра» програму підтримали вітчизняні бізнеси, медіа і меценати, і частиною цього важливого консорціуму стала Благодійна організація «Благодійний фонд «Комітет медичної допомоги в Закарпатті» разом зі своїми іноземними партнерами.

Пам’ятаємо, як мобільна кухня була лише ідеєю шеф-кухарів і співзасновників ГО «Іскра Добра» Ігоря Кукобка й Олега Бібікова. Маючи досвід функціонування гуманітарної кухні на Херсонщині, оперативного реагування на продовольчу кризу в Чернігові на початку повномасштабної війни й отримуючи запити з різних регіонів про забезпечення вразливих груп населення гарячими обідами, волонтери почали перетворювати мрію на реальність.

«Ми почали з громад на Харківщині, зробивши спочатку зупинку на Полтавщині, щоб допомогти під час ліквідації наслідків російського обстрілу. Після Харківщини були Суми. Свою ефективність команда фудтраку відчула одразу, адже наша місія має цілком прозорі показники – це кількість продуктів, з яких ми готуємо тисячі порцій їжі щодня, це черги людей, які з різних причин потребують продовольчої підтримки. Наш досвід охоплює роботу з евакуйованими, мешканцями шелтерів, містянами, які через тривалі блекаути не мають можливості готувати вдома. Також ми завжди допомагаємо військовим і фахівцям екстреним служб, які в екстремальних умовах протидіють атакам ворога і рятують цивільних. Новим викликом стала Київщина, де сотні тисяч людей у страшний мороз опинилися без тепла, води і електроенергії. Завдяки підтримці партнерів і надзусиллям команди кухарів фудтраку ми збільшили середній показник обсягів гарячих обідів у кілька разів, але й цього виявилося замало. Тож, щоб якомога ефективніше працювати в регіоні, разом із мобільною кухнею організували й стаціонарну на базі одного з навчальних закладів на Троєщині. У перший день, коли я тільки запускав процеси у шкільній їдальні, до нас вже йшли люди – «сарафанне радіо» спрацювало миттєво. Для когось той суботній бульйон був першою гарячою стравою за кілька днів», – розповідає керівник ГО «Іскра Добра» Ігор Кукобко.

Через постійну комунікацію з організаторами мобільної кухні, перегляд їхнього контенту у соціальних мережах, особисті переписки складалося враження, що ми проживаємо кожен день разом. Ми завжди знали, що сьогодні в меню, як справи у команди фудтраку, які потреби в пріоритеті, але по-справжньому відчути, як це – готувати по 10-15 тисяч порцій щодня, можна лише за власної присутності. Тому наприкінці січня четверо співробітниць Комітету медичної допомоги в Закарпатті приїхали до Броварів (саме тут базується фудтрак), щоб підтримати партнерів з ГО «Іскра Добра». Протягом двох днів візитерки не лише вирішували організаційні питання співпраці, але й допомагали кухарям. Таких обсягів супів, борщів, каш, котлет і салатів жодна до того не бачила і, тим більше, не готувала. Те, що видавалося гастрономічним видовищем, для десятка кухарів було буденною рутиною. Чи важка ця робота? Безумовно! Чи потрібна? Більше ніж!

Фото: Ян Доброносов / Telegraf UA

«У пікові дні наш режим роботи – 15-18 годин на добу. Не впасти і не дати впасти моїм кухарям – задача для шефа №1, бо фудтрак – це передусім люди, які тут працюють. Без них – це залізяка, яка нічого не приготує і нікуди не поїде. Мені важливо, щоб це розуміли. Фудтрак – це фізичне втілення місії «Люди для людей». Моя команда – це унікальне явище, бо такі різні люди разом стали крутим ефективним організмом. Наш результат – понад 600 тисяч порцій гарячих обідів за рік роботи. З урахуванням обставин Київщини це число відчутно зростає щогодини. Для мене також важливо спілкуватися з тими, кому ми допомагаємо. Це найкращий фідбек для аналізу своєї роботи і її покращення. Коли в новинах пишуть про екстремальні умови життя киян, ми проживаємо ці умови разом з ними. Пам’ятаю, як за бортом фудтраку було -20 морозу, у квартирах людей, які стояли у черзі за порцією гарячої їжі, у кращому випадку, +15. Біля фудтраку є кілька теплих наметів, де можна випити чаю, для дітей є ігрова зона. Навколо утворилося ціле містечко. Коли до нас приїздить хтось з партнерів, питання, для чого ми тут, не виникає. Ми тут, бо обставини війни не дозволяють українцям забезпечити собі базову потребу – поїсти і зігрітися. Звучить страшно, але замість боятися краще братися до роботи», – наголошує шеф-кухар фудтраку Олег Бібіков.

Так, атмосфера навколо фудтраку у Броварах викликала змішані емоції. З одного боку, злагоджена взаємодія команди мобільної кухні з рятувальниками, волонтерами, партнерами, людьми у черзі… З іншого боку, промерзлі багатоповерхівки Київщини, в яких лише на пару годин увімкнули опалення від генераторів, морозне повітря, яке парувало ароматним борщем на вогнищі і диханням десятків людей, які гуртувалися навколо – хтось, щоб допомогти, хтось, щоб отримати гарячу вечерю.

«Такою столицю своєї держави ми не бачили ніколи. Але ще більше гнітило усвідомлення, що такі соціальні наслідки – це результат цілеспрямованого терору проти людей. Те, що ворог називає «військовими цілями» – це можливість мати тепло в оселях, готувати дітям сніданки, літнім людям прогулюватися у парку… Коли бачиш усі ці темні висотки, важко уявити, як літні або маломобільні люди чи мами з маленькими дітьми можуть кудись дістатися без ліфта. Це базове питання, яке в таких умовах досить складно вирішити. Через специфіку роботи Комітету саме про такі нюанси подумала у першу чергу. Ми усвідомлюємо, що в Україні є ще багато місць, де таке оперативне реагування на продовольчу кризу воєнного часу було б доречним, а ресурс команди фудтраку є вичерпним, і його треба берегти. Натомість представлений успішний кейс організації роботи, комунікації з партнерами, злагодженої логістики, оцінки потреб людей вартий масштабування, зокрема й з використанням потужностей громад, які опинилися в біді. Українці неодноразово доводили свою витривалість і винахідливість, і ще не час розслаблятися. Тож ми продовжуємо працювати як над нагальними викликами, так і над сталими рішеннями задля стійких результатів у майбутньому», – зазначає директорка БО «БФ «КМДЗ» Наталія Кабацій.

Ми вкотре переконуємося, що добрі справи об’єднують людей, створюють невидимі мережі допомоги і підтримки. Так, зараз біля гуманітарної кухні на Троєщині працює волонтер організації «Пекарі без кордонів» (Le boulanger sans frontières) Лоік Нерві. У своїй мобільній пекарні він випікає щодня близько тисячі запашних хлібин, які стають доповненням до гарячих обідів, які готує команда ГО «Іскра Добра». Така колаборація – результат попереднього знайомства чернігівської організації з другом Комітету і координатором французької асоціації «Comité d'aide médicale Ukraine» Жаком Дюплесі. Підсилюють продовольчу місію два потужні генератори – їх КМДЗ передав від асоціацій Comité d'aide médicale Ukraine та SAFE, остання рік тому передала волонтерам мікроавтобус для оптимізації логістики. На кухні встановлені харчоварильний котел і морозильний стіл, які Комітет передав від Асоціації «Мережа Швейцарія – Закарпаття / Україна» (NeSTU). Комітет медичної допомоги в Закарпатті неодноразово залучав фінансування для організації роботи фудтраку від своїх партнерів – швейцарських асоціацій NeSTU, Parasolka, Благодійного фонду «NAK-Humanitas».

На момент публікації цього матеріалу ще майже 2600 столичних будинків опинилися без тепла внаслідок масованої атаки ворога на Київ. Це означає, що місія «Фудтрак: Їжа без кордонів» стає ще більш актуальною у місці свого базування.

На сьогодні консорціум підтримки проєкту об’єднує 1+1 media, БО «БФ «КМДЗ», Українську федерацію банків продовольства, Благодійний фонд «МХП-Громаді», Monobank, Biosphere Corporation, ГО «Якість Життя», ТОВ «Агротеп», ISAIA Ukraine, Благодійний фонд Євгена Пивоварова, Добровольчий будівельний батальйон «Добробат» та інших меценатів.