Вільшанський дитячий будинок-інтернат

Вільшанський дитячий будинок-інтернат розміщений на Закарпатті - Південно-Західна область України. Він призначений для прийому дітей, підлітків та молоді віком від 4 до 25 років, які представляють важку форму психо-моторних вад, що їх робить повністю залежними від закладу четвертої категорії за українською системою класифікації. Впродовж більш ніж 70 років поняття "інвалідності" було темою табу в Радянському Союзі. Суспільство, яке вважалося досконалим погано сприймало інвалідність. Саме тому, заклади призначені для прийому людей з важкою формою фізичної чи розумової відсталості, як наприклад, Вільшанський дитбудинок, розміщувалися в ізольованих місцях.
На відміну від Європейських країн, ставлення уряду до даної проблеми не сприяло кращому сприйняттю інвалідності в суспільній думці. Навпаки, воно посилило зневагу народної думки до людини з розумовими та фізичними вадами. Саме тому, захист прав людини з розумовими та фізичними вадами, а також інформування населення Східної Європи щодо цієї проблеми є першочерговим.
Вільшанський дитячий будинок інтернат було створено в 1950 році. для прийому дітей, підлітків та молоді віком від 4 до 25 років, які представляють важку форму психо - моторних вад.
Комітет Медичної Допомоги (КМД) та його український партнер благодійна організація „Комітет Медичної Допомоги в Закарпатті" (КМДЗ) розпочали свою діяльність в Вільшанському дитячому будинку інтернаті з 1994 році. До 2000 року нашими двома організаціями забезпечувались найбільш нагальні потреби (створення санітарних приміщень, встановлення гарячої води, ремонтні роботи), а також впродовж цих років було проведено серію оціночних програм, які показали значні зміни в інтернаті. Значно змінилося ставлення персоналу до дітей, що дало змогу передбачити новий етап програми, а саме розвиток виховної діяльності: було створено ряд відділень у Вільшанському дитбудинку, першим з яких було Відділення Трудової Терапії (ВТТ) в якому 20 найбільш самостійних підлітків отримали можливість відвідувати виховні заняття. Однією з труднощів, під час реалізації даного етапу, була різноманітність діагнозів, об'єднаних під 3-4 категорією за українською класифікацією З початку створення ВТТ, діти швидко змогли показати їх можливості та бажаня отримати нові знання. А, отже, в групі вихователів створилася позитивна динаміка. Основною метою було довести здатність дітей, з наявністю розумових чи фізичних вад до розвитку і таким чином підготувати персонал дитбудинку до думки про організацію виховної діяльності для підлітків та дітей з глибшою ступінню відсталості. А також, з часом, вивчити можливості навчання та виховання найскладніших випадків та, враховуючи специфіку кожного окремого випадку, відповісти на потреби дітей. Даний задум виявився досить складним в реалізації, оскільки для отримання очікуваних результатів, а саме організувати індивідуальну програму для кожного та залучити максимум дітей, потрібно було, знову ж, брати до уваги всі фактори, починаючи від пристосування приміщень до створення нових педагогічних відділень через покращення стану гігієни, навчання персоналу та реорганізацію робочого дня.
Відділення Трудової Терапії
Перший етап проекту, реалізований в 2001, передбачав проведення виховних занять з двадцятьма підлітками (близько 15% від загальної кількості) у Відділенні Трудової Терапії (ВТТ). З липня місяця 2001 року діти зуміли швидко показати всьому персоналу, здатність до розвитку. Підготувавши таким чином персонал, ми почали, з лютого 2002 року, реалізацію наступного етапу проекту, через реорганізацію графіку роботи. Саме з цього часу 36 підлітків відвідують заняття у ВТТ, в наступних майстернях : майстерня «сад», майстерня «ферма», «швейна» майстерня, майстерня «кухня». Для оптимального запам'ятовування, частота уроків була значно збільшена - встановлений щотижневий розклад було замінено щоденним тематичним графіком. І накінець ми зменшили кількість годин, що приділялися трудовій діяльності, замінивши їх уроками (гігієна в майстерні /розвиток мовлення / алфавіт / математика / вираження / природознавство...)
Для того, щоб щось виробляти в майстерні, спочатку потрібно набути елементарних знань.
Графік був розроблений з врахуванням можливості дітей. Кожні 15 -20 хвилин невеличка перерва дозволяє їм відпочити. Уроки включають в себе навчання елементарних практичних навичок (гігієна...), а також абстрактних теоретичних понять, без яких трудова діяльність неможлива (алфавіт, поняття числа, мовлення, лексика, поведінка).
Окрім навчальних уроків, було вирішено впровадити урок поведінки, для того, щоб навчити дітей правилам поведінки як з дітьми, так і з персоналом дитбудинку. Кожного ранку, перед початком занять, 5 хвилин присвячується навчанню елементарним соціальним поняттям (повага до дорослого, повага до однолітків, допомога молодшим...), заняття проводяться вихователем, відповідальним за майстерню.

Медико-Виховне Відділення (МВВ)
Переважна більшість дітей дитбудинку є віком від 6 до 12 років. Вони занадто малі для того, щоб навчатися за програмою ВТТ, однак можуть навчатися за спеціально-адаптованою програмою у Медико-Виховному Відділенні (МВВ). Створення даного відділення стало наслідком обговорень на зборах вихователів: групи ВТТ реорганізовані в залежності від можливостей кожної дитини, що і стало приводом до сворення МВВ. МВВ складається з груп, що мають на меті навчити дітей елементарним поняттям, а також соціокультурним навичкам. Вісім груп по 5 дітей відвідують на даний момент МВВ, за кожною групою закріплений відповідальний вихователь.
Для кращого срийняття виховні заняття проводяться щоденно без вагомих змін (техніка ритуалізації) :
• сталість виховного оточення : завжди та сама виховна кімната,
• сталість виховної програми: всі виховні заняття проводяться короткими сеансами і з одним і тим же змістом,
• привілейовані афективні стосунки: відповідальна особа завжди та сама, та створює привілейовані відносини з кожною дитиною.
Всі ці вище вказані факти мають на меті створення орієнтирів, необхідних для кожної дитини, щоб відчути захищеність, стабільність, та валоризувати свій потенціал до розвитку.

Підготовчо-Соціальне Відділення
Чотирнадцять дівчат та вісім хлопців віком від шістнадцяти років, представляють важку форму розумової відсталості, однак без яких-небудь фізичних вад. Вони ніколи не відвідували виховні заняття, навіть заняття з поведінки. А, отже, до існуючої патології додалися набуті вади, як наслідок - агресивність.
Отже ці підлітки не можуть відвідувати ні ВТТ -що передбачає певну самостійність у своїх вихованців, ні МВВ -призначене для малих дітей...
Нами було вирішено створити Підготовчо-Соціалне Відділення для ВТТ, експериментальну групу для адаптованих виховних занять.
Основні завдання даного відділення є :
• зробити доступним виховний процес для дітей, що представляють найскладніші випадки
• сприяти розвиткові
• оцінювати кожного місяця прогрес кожної дитини
• передбачити інтеграцію цих підлітків у групи ВТТ
Відділення Стимуляції та Пробудження для дітей
Значна кількість дітей в інтернаті є віком від 3 до 6 років. В більшості випадків це лежачі, або напівлежачі діти, вони не вміють розмовляти, через важку ступінь розумової відсталості, або через те, що дитина не відвідувала виховні заняття та заняття з розвитку моторики. А, отже, нами було створено Відділення Стимуляції та Пробудження для дітей (ВСП-діти). Заняття в цьому відділенні спрямовані на:
- стабілізацію психологічного та афективного стану
- стимуляцію через масаж
- розвиток мовлення
- набуття навиків особистої гігієни
- навчання колективних ігор
Заняття розроблені враховуючи рівень кожної дитини, оскільки склад ВСП-діти є різнобарвний. Виховні заняття повинні бути досить динамічними; постійно повинна проводитися переоцінка в залежності від прогресу чи регресу дитини. Введення щоденника спостережень є особливо важливим для даного відділення.

Висновки
Шокуюча дошка, що висіла до нещодавня при вході в інтернат - „заклад закритого типу"- не відповідає реальності. Заклад став відкритим завдяки інтернаціональній співпраці починаючи з 1996 року та завдячуючи прихильності Обласного управління соціального захисту населення, а також дирекції Вільшанського дитбудинку.
Дана програма дозволила вперше створити довгострокові зв'язки з іншими українськими закладами, а також з освітніми закладами, наприклад Мукачівським Гуманітарним коледжем, УжНУ (кафедрою соціальної роботи).
Відкриття інтернату є на сьогоднішній день одним із головніших здобутків. Воно дозволило досягти ще більш амбіційної мети : встановити діалог між дітьми та персоналом. Соціокультурний контекст, минуле дитбудинку, всі ці фактори спорудили стіну байдужості, яка сьогодні рушиться, завдяки принесеній допомозі.
Всі виховні відділення відіграють роль каталізатора змін, вони дозволяють залучаючи завжди більше персоналу - продовжувати процес набуття самостійності дітьми, які в свою чергу отримують нові повноваження. На сьогоднішній день вісімдесят процентів дітей слідують виховній програмі.
Завдячуючи цьому проекту, що є частиною довготривалого підходу, Вільшанський дитбудинок стає рушійною силою регіонального характеру.

 

 

Події