Попри те, що переважно ми називаємо центр «Парасолька» пілотним проєктом, який, безумовно, є позитивним прикладом впровадження в країні реформи деінституціалізації, але для всіх причетних, передусім для команди Комітету медичної допомоги в Закарпатті, заклад був життєвою необхідністю – в усіх сенсах. Успіхи вихованців Вільшанського дитячого будинку-інтернату спонукали нас до створення нового середовища, де можна було б ще краще реалізувати їхній потенціал, а він був очевидним! Цьогоріч Соціальному абілітаційно-реабілітаційному центру «Парасолька» 15 років, і це означає, що ми все зробили правильно і не даремно.

Кожна дата мотивує до підбиття підсумків, але наша «Парасолька» – це постійний рух, процес, а поточні результати відчувають і бачать краще ті, хто пам’ятають початок, адже були до нього причетними. Наше сьогодні – це величезний здобуток наполегливої праці Комітету, Асоціації «Парасолька» (Швейцарія), колективу Центру за сприяння відповідних державних відомств та керівництва органів місцевого самоврядування міста Тячів. Наразі 25 людей з інвалідністю, які проживають у «Парасольці», мають плани і бажання, формулюють свою точку зору, самореалізують себе у творчості і мистецтві, інтегровані у Тячівську міську громаду, ставши невід’ємною її частиною, дружать із сусідами, дбають про благоустрій своєї спільної домівки, гастролюють за кордоном, допомагають Українському війську, вчаться самостійності у побуті і прийнятті рішень… Наше сьогодні – це діючі майстерні, відділення раннього втручання та надання соціальних послуг... Чи мріяли ми про таке 15 років тому? Ні, не мріяли, а планували нашу роботу таким чином, щоб це стало можливим.

Ми жодного разу не дозволили собі одягнути рожеві окуляри, не ставили кінцевої мети, зосереджувалися на пошуку балансу між «хочемо», «потребуємо» і «можемо». Те, що змогли, відповідає потребам і соціальної сфери, і її ключових суб’єктів – осіб з інвалідністю. Рушійною силою змін в європейських країнах були зусилля батьків дітей з інвалідністю, і незалежна Україна нехай навздогінно, але теж йде цим шляхом. Водночас 15 років тому ми мали справу з вихованцями державного закладу інтернатного типу, а вже зараз ми можемо, у тому числі, підтримувати родини у забезпеченні якісними соціальними послугами дітей та дорослих з інвалідністю. Нами продовжують рухати здобутки підопічних, запити і потреби клієнтів з-за меж закладу. Наша мета – досягти того рівня нормалізації суспільства, коли кожен, не залежно від свого стану здоров’я чи особливостей розвитку, відчуватиме себе рівним серед рівних. Упевнені, що найближчим часом реалізуємо напрям підтриманого проживання, розширимо напрямки зайнятості підопічних «Парасольки», зробимо заклад більш енергонезалежним. Вже зведені стіни ми точно зможемо наповнити життям, правильними змістами і необхідним функціоналом.

У часи, коли країна переживає історичні злами, позитивні звершення набувають особливого значення – їх хочеться продовжувати і поглиблювати. Тому ми рухаємося далі!

Наталія Кабацій, директорка Благодійної організації «Благодійний фонд «Комітет медичної допомоги в Закарпатті»

Про те, з чого все починалося, чим живе «Парасолька» зараз, які маємо плани і що робимо, аби вони були реалізовані, читайте ТУТ!