Після першого весняного майстер-класу у Вільшанах Комітет медичної допомоги в Закарпатті вирішив не робити великої перерви. І вже у травні запросив до роботи незмінну фахівчиню з ткацтва Барбару Швайнґрубер для проведення другого майстер-класу.
Завдяки Барбарі у центрі «Парасолька» (Тячів) протягом останніх 4 років функціонує прекрасна ткацька майстерня. Підопічні постійно удосконалюють свою майстерність і можуть ткати майже бездоганно! Якщо у «Парасольці» вийшло залучити підопічних до ткацтва, то Вільшанам вже час переходити на новий щабель. У Вільшанському дитячому будинку-інтернаті діти разом з вихователем Марією Іванівною вже давно ткали доріжки з тканини.
Нині вони можуть покращити свою майстерність та перейти до виготовлення рушників і серветок, сумок і подушечок. Для цього ще минулого року Барбара Швайнґрубер знайшла і передала гуманітарним вантажем 2 ткацькі міні-верстати. Працювати на них легше у порівнянні з великим станком.
Отже, у травні 2016 року до Вільшан, на запрошення БО КМДЗ, на кілька днів приїхала Барабра Швайнгрубер у супроводі члена робочої групи асоціації «Парасолька» Беата Гунціґера. Упродовж 3 днів Барабра за підтримки співробітника БО КМДЗ Лесі Левко проводила майстер-клас з ткацтва. Гостя навчала трьох вихователів інтернату працювати на привезених приладах, закладати основу майбутнього виробу.
Ткацькі міні-верстати так само як і стандартне обладнання розвивають дрібну моторику, забезпечують зайнятість дітей і задовольняють їхню потребу бути корисними. Це робота кропітка, тут треба зважати на всі деталі, щоб вироби виходили гарними та акуратними.
Не для звичайного супроводу приїхав у Вільшани Беат Гунцігер. Спільно з директором БО КМДЗ Наталією Кабацій та директором Вільшанського дитячого будинку-інтернату Богданом Кикиною було обговорено можливості майбутньої співпраці на користь дитячого будинку.
Оглянувши територію, оцінивши вихідну ситуацію та те, що вже було зроблено у минулі роки, сторони окреслили головні напрями подальшої роботи. Поряд з покращенням матеріальної частини, проведенням ремонтних робіт та розвитком зайнятості, важливою визначена робота з персоналом. Зокрема – підвищення його кваліфікації.
Саме проблема з персоналом, і, в першу чергу, з недостатньою кількістю працівників, залишається однією із ключових в роботі інтернату. Було прийнято рішення сформулювати і направити до відповідних державних установ листа з проханням переглянути штат інтернату і виділити додаткові робочі місця для інструкторів з праці.
Останні могли б працювати з підопічними, займати їхнє дозвілля і тим самим вчити новим видам діяльності. Це вирішило б проблему подолання нудьги і пов’язаної з неї агресії.
Комітет працював і працюватиме надалі на користь осіб з інвалідності і дякує швейцарським партнерам за кваліфіковано фахову підтримку.